Вхід

Скалатська територіальна громада ( 12 )

Про громаду Продукти громади

Загальні відомості

Основні данні
Країна:
Україна
Регіон:
Тернопільська область
Утворена:
14 липня 2015
Тереторія та населення
Площа:
224
Населення:
15400
Густота:
68,75
Населені пункти
Місцева рада
Голова ради:
Савончак Петор Васильович
Контактні дані
Адреса:
Тернопільська обл., Підволочиський р-н, м. Скалат, вул. Грушевського, буд. 2
Телефон:
03543 31607, 03543 31531
Веб.сайт:
http://skalatmr.gov.ua/
Громада на карті
Файли під скачку

Місто Скалат

Давні скалатські поселенці знайшли притулок на березі річки Гнила (правої притоки Збруча) поблизу трьох скель, які відносяться до Подільських Товтрів — унікальних творів молюсків близько 15 мільйонів років тому, які мають неповторний рослинний і тваринний світ.

Скалатчина входила до складу Галицько-Волинського князівства Київської Русі, а з середини XIV століття до майже середини другої половини ХVIII століття перебувала під польською владою. Більш ранні свідоцтва про територію невідомі, але в цілому вона поділяла долю інших частин Східної Галичини.

Перша згадка про Скалат як село зустрічається в письмових джерелах, датованих 1512 роком, коли він входив до Теребовлянського повіту Руського воєводства. На межі XVI–XVII століть від короля Сигізмунда ІІІ Вази містечко одержало магдебурзьке право і у 1600 р. і вже почало вважатися самоврядним містом. Міське управління самостійно встановлювало початок виборів і функції самоврядування, суду, купецьких об`єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкування, визначало покарання за різні види злочинів тощо. В органи самоврядування вибиралися ті, хто мав бодай якусь власність у місті. Історичні нариси свідчать, що Скалат був не дуже багатим населеним пунктом, хоча Магдебурзьке право дуже високо цінувалося в ті часи і надавалося відносно великим містам (1356 — Львів, в 1374 — Кам`янець-Подільський, 1497 — Київ), і обмежувало, таким чином, втручання з боку королів чи княжих чиновників. З часом це зробило Скалат вельми заможним містом. 1602 року в місті діяв магістрат, існувала ратуша. Незважаючи на певний розвиток ремесел, основним заняттям населення було землеробство. Станом на1628 рік місту належало сім ланів землі.

Власниками Скалата за часів Речі Посполитої були шляхтичі Калиновські гербу калинова, згодом — Тарли, а наприкінці XVIII століття — Понятовські гербу «Цьолек». У1766 р. права міста на магдебурію були підтверджені грамотою короля Польщі Станіслава-Августа Понятовського.

Великого лиха жителям Скалата завдавали часті напади турецько-татарських орд, регулярного війська Оттоманської Порти. 1675 року війська паші Ібрагіма Шишмана вщент зруйнували місто. Тоді фортецю міста намагалися взяти також, але безуспішно, коронні війська під командуванням короля Яна ІІІ Собеського.

1734 року за ініціативою Анни Каліновської з Лянцкоронських було засновано шпиталь для кількох убогих в місті.

1772 року з Першим поділом Речі Посполитої, Скалат, як і Галичина, підпав під владу монархії Габсбургів, і його було зараховано до Тернопільської округи.

За даними польського географа Куропатніцького, останній власник маєтку в місті за австрійських часів постійно проживав в ІталіЇ, продав його ізраеліту Свесскінду Розенштоку, сини якого були власниками маєтку на момент написання статті про місто в «Географічному словнику Королівства Польського…».

З 1867 р. він став повітовим містом.

Це позитивно вплинуло на економічний розвиток міста, на збільшення кількості населення. У 1897 році через Скалат пройшла залізниця Тернопіль — Гримайлів. Розвиток економіки зумовив зростання кількості населення. Якщо у 1866 році населення міста становило 4247 осіб, то у 1910 — 6228.

Протягом 1940–1962 років Скалат був адміністративним центром Скалатського району.

Герб міста досить простий, але з цікавою символікою: на срібному тлі — блакитна восьмикутна зірка. Він зафіксований на міській печатці 1785 з написом «SIGILLUM CIVITATIS SKALAT». Майже аналогічне зображення восьмикутної зірки міститься на польському шляхетському гербі чеського походження «Штернберг», який відрізняється від герба Скалата тільки кольором (золота зірка на блакитному фоні). Проте зв`язок цього герба з історією Скалата залишається невідомою.

Скалатський замок

Розташована споруда у південно-західній частині міста, у заплаві ріки Гнилої. Побудовано його у 1630 р. галицького мечника Кшиштофа Віхровського гербу Помян[4] у формі неправильного чотирикутника. На той час замок охороняв під`їзди до міста, а зараз знаходиться в самому центрі населеного пункту. З півночі та південного сходу оплот міста оточував рів глибиною до 2 метрів, заповнений річковою водою. З двох інших боків доступ до фортеці перекривали болота.

Найдовшою була північна сторона форпосту (92 метрів), південна і західна мали по 72 метри, найкоротша східна стіна була 63 метри завдовжки. На рогах стояли (і стоять досі) п`ятикутні в плані вежі. Ймовірно, ставок коло замку теж відігравав певну роль у обороні замку: принаймні, свідчення про нього є в костельних книгах ще від 1728 року.

Замок постраждав у 1648 та 1651 роках під час Хмельниччини: загони козаків захопили і зруйнували фортецю.

Під час воєн з турками (1672–1675 рр.) фортеця була сильно зруйнована та втратила свої оборонні функції. Влітку 1675 р., зокрема, її штурмувало військо Яна Собєського — майбутнього польського короля. В кінці XVII ст. новий власник замку Ян Фірлей перебудував його та використовував як своє житло. На замковому дворі, поблизу східної стіни, виростає палац, у північно-східній фортечній стіні з`являється кам`яна в`їздна брама з двома воротами по боках, пишно декорована кам`яним рицарем, вазами і меморіальною дошкою з описом історії замку. Старі вежі теж оновили: два верхніх яруси вимурували з цегли і обличкували тесаними регулярними блоками вапняку. Стіни замку з усіх боків сягали 6-метрової висоти та двометрової товщини.

В кінці XIX ст. на кошти графа Ростовського архітектор Теодор Тальовський відреставрував башти замку в неоготичному стилі.

Палац на момент реставрації перебував в стані руйнації, його перебудували, але в значно скромнішому вигляді. Поруч виросли одноповерхові господарські приміщення. Інші свідоцтва кажуть, що під час Першої світової замок був зруйнований, але швидко по тому відбудований. Та за кілька десятиліть відбулась нова світова війна і замок зазнав нової руйнації. Палац повністю зникає з землі.

В 60-х роках XX століття була проведена консервація будівлі. Залишки вхідної брами ще простежуються у північно-східній частині фортечних мурів. До цієї брами вів колись дерев`яний міст.

План замку наближений до квадрата, чотири абсолютно однакові наріжні башти орієнтовані точно за сторонами світу. У вежах розташовувались стрільниці, що мали чотири яруси. Вежі п`ятикутні, з високими шатровими покрівлями з червоної черепиці.

З 1988 р. інститут «Укрзахідпроектреставрація» проводив обстеження пам`ятки, і у 1990 р. архітекторами І. Андрушком, Л. Ліщинським, Ю. Курцем під керівництвом М. Гайди розроблено ескізний проект реставрації та виведення замку з аварійного стану: покриття новою дахівкою веж, а оборонних мурів — гонтами, розчищення бійниць, а також відновлення опалювальної системи оборонних веж.

У 2004 році під час сильної бурі з веж позривало дахівку. На квітень 2005 року черепиця вкривала все, що завгодно навколо башт, але не самі башти. Ледве-ледве трималася покрівля однієї башти. Оборонний рів навколо замку засмічений. В січні 2006 року ситуація не змінилася.

Індикатори розвитку

Швидкість Інтернету
50 Mb/s
Автобусне сполучення
Так
Залізнична станція
35 км
Найближчий аеропорт
35 км
Пошта
Так
Лікарня
Так
Медпункт
Так
АЗС
Так
Садиби
Так
Готелі
Так
Пляж
Так
Озеро
Так
Річка
Так
Рибалка
Так
Ліс
Так
Гриби
Так
Ягоди
Так
Полювання
Так
Кемпінги
Так
Банки
Так
Банкомати
Так
Ресторани
Так
Музеї, пам'ятки
Так
Над рівнем моря
318 м
Температура літом
18 C
Температура зимою
-4 C
Середня зарплата
2728 грн
Найближче місто
35 км
Релігії
3 конфесій