Вхід

Летичівська територіальна громада ( 14 )

Про громаду Продукти громади

Загальні відомості

Основні данні
Країна:
Україна
Регіон:
Хмельницька область
Утворена:
13 серпня 2015
Тереторія та населення
Площа:
631,97 км²
Населення:
19926
Густота:
31,56
Населені пункти
Смт:
1
Села:
44
Місцева рада
Голова ради:
Тисячний Ігор Іванович
Секретар ради:
Попова Олена Василівна
Контактні дані
Адреса:
вул.Соборна, 16. смт Летичів, Хмельницької області, 31500
Телефон:
03857 20520, 03857 91450
Email:
Letychivrada@ukr.net
Веб.сайт:
http://letychiv.km.ua/
Громада на карті
Файли під скачку

Про громаду

Летичівська селищна об`єднана територіальна громада — територіальна громада в Україні, в Летичівському районі Хмельницької області. Площа — 531,97 км². Населення — 19838 мешканців (2015).

Утворена 13 серпня 2015 року в рамках адміністративно-територіальної реформи 2015 року. До складу громади ввійшли населені пункти Летичівської селищної та Голенищівської, Горбасівської, Гречинецької, Грушковецької, Козачківської, Кудинської, Майдан-Вербецької, Руднянської, Сахнівської, Снітівської, Сусловецької, Чаплянської, Ялинівської сільських рад Летичівського району.

Громада розташована на сході району. Межує на півночі зі Старосинявським районами, на сході — з Вінницькою областю, на півдні і південному заході — з Деражнянським районом, на заході з Меджибізькою селищною громадою.

До складу громади входять 45 населений пунктів — 1 смт і 44 села.

Центр — смт Летичів.

Селище розташоване при впадінні річки Вовк у Південний Буг, за 33 км від залізничної станції Деражня на лінії Гречани—Жмеринка-Подільська і 51 км від обласного центру Хмельницький. Через селище проходить автошлях Ужгород—Тернопіль—Кіровоград—Донецьк (E50). Тут знаходяться маслоробний завод, завод будматеріалів.

За історичними даними Летичів – одне з найдавніших поселень Поділля. У ХІІ-ХІІІ ст. територія сучасного Летичева входила до складу Болохівської землі. Є всі підстави вважати, що містечко Летичів не змінювало назви з часів давньоруської держави.

Збереглася романтична легенда про князя Летичика, який відмовився від свого титулу та багатства заради коханої дівчини та заснував поселення на березі мальовничої річки під назвою Летичів.

Датою заснування Летичева прийнято вважати 1210 рік. Перші писемні згадки про Летичів датують 1265 роком, коли землі краю були розорені монголо-татарами. Захопивши у 1362 році край, литовські феодали будують у Летичеві фортецю, яка з 1411 року згадується в різних документах. З 1429 року Летичів віднесено до категорії міст.

Після загарбання Західного Поділля шляхетською Польщею (1434 р.) Летичів стає повітовим центром Подільського воєводства. У 1466 році королівський уряд надає Летичеву магдебурзьке право.

Розташування поселення було не дуже вдалим з військової точки зору порівняно з Кам’янцем або сусіднім Меджибожем. У XV-XVI ст. кримські татари і турки спалювали дерев’яний замок Летичева багато разів. Тому у 1579 році Ян Потоцький почав перебудову замку у кам’яну фортецю. Річка Вовк залила рів навколо замку, зробивши його однією з найкращих фортець тодішнього Поділля.

Після воз’єднання земель Поділля з лівобережною Україною в складі Російської держави з травня 1795 року Летичів стає повітовим містом Подільського намісництва, а з грудня 1796 року – Подільської губернії.

У 1796 році затверджується герб Летичева.

В кінці ХІХ ст. в Летичеві налічувалось 641 будинок, 80 лавок, 14 постоялих будинків, проживало 8731 чоловік населення.За даними статистики, в 1905 році промисловість Летичева складалася з 15 підприємств. За числом працюючих найбільшими вважалися: пивоварний завод, тютюнова фабрика, млин.

За реформою 1922-1925 років відбувся перехід 4-ступеневої (губернія-повіт-волость-село) до 3-ступеневої (округ-район-село) системи управління. Летичів стає районним центром.

У 1923 році у сучасних межах Летичівського району було створено Летичівський і Меджибізький райони.

У 1926 році в Летичеві працювали два млини, тютюнова і гільзові фабрики, цегельний і пиво-медовий завод, кар’єр з добування вапняка та інші підприємства.

Протягом перших п’ятирічок значно зросло виробництво промислової продукції. Її випуск у 1940 році збільшився у 40,9 раз порівняно з 1913 роком.

Після впертих боїв 17 липня 1941 року радянські війська залишили Летичів.

Німецько-фашистські окупанти вбили і замучили в Летичеві понад 7 тис. громадян. У концтаборі, влаштованому за мурами монастиря, вони закатували і вбили понад 2 тисячі полонених радянських солдат і офіцерів. На каторжні роботи було вивезено понад 2,5 тисячi юнаків і дівчат.

23 березня 1944 року війська 18-ї армії 1-го Українського фронту визволили смт Летичів. У березні 1944 року відновили діяльність райком КП(б) України та виконком районної Ради депутатів трудящих. Збитки, заподіяні гітлерівцями народному господарству Летичівщини становили 100 млн. крб. Не повернулися з війни до своїх домівок 3712 летичівців. За мужність і героїзм у боротьбі з фашистськими загарбниками на фронтах Великої Вітчизняної війни понад 400 летичівців відзначено державними нагородами. А п’ятеро уродженців краю удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу.

У 1959 році до Летичівського району було приєднано Деражнянський, Старосинявський та Меджибізький райони.

У 1967 році Деражнянський і Старосинявський райони знову стали окремими районами.

До наших днів збереглися замкові стіни по  периметру з трьох сторін та кругла вежа, що нагадує корону, яка знаходиться в центрі Летичева поблизу траси Вінниця–Хмельницький.

За замковими стінами ховаються монастир і костел Успіння Діви Марії. Колись він був відомим на все Поділля своєю чудотворною іконою (тепер ікона Летичівськой Богородиці зберігається в польському місті Любліні), а в костелі знаходиться копія чудотворної ікони, освячена Папою Бенедиктом XVI.

Також за замковими мурами розташована Михайлівська церква (XVII ст.). Храм був перебудований у 1836 році, тоді й втратив риси оборонної архітектури.

Серед церковного посуду в церкві знаходилась срібна позолочена Дарохранительниця з написом: “Вклад Благоверного Государя Наследника Цесаревича и Великого Князя Александра Александровича в соборний храм г.Летичева на вечное поминовение за упокой души Государя Цесаревича и Великого Князя Николая Александровича, 12 апреля 1865 года”.

В період колективізації та церковних гонінь в 1935 році перед Великим постом соборний Св. Михайлівський храм було закрито. Доля церковного майна невідома. Очевидці згадують, що все було пограбовано і спалено. З тих часів храм довгий час знаходився в спустошеному вигляді, а його приміщенням користувалися різні організації.

Сьогодні Св. Михайлівський храм відбудовано та відреставровано, систематично здійснюються Богослужіння.

Найбільш відомою постаттю в історії Летичева став подільський народний месник Устим Кармалюк. У 30-ті роки ХІХ століття містечко стало центром народного повстання проти дворянства і московської окупації під керівництвом Кармалюка. Пам’ятник народному герою стоїть у центрі Летичева поруч із вежею замку (1974 рік, архітектор В.Зноба). Могила Устима Кармалюка знаходиться на міському центральному цвинтарі.

Індикатори розвитку

Швидкість Інтернету
15 Mb/s
Автобусне сполучення
Так
Залізнична станція
52 км
Найближчий аеропорт
308 км
Пошта
Так
Лікарня

На території громади функціонує 31 заклад охорони здоров’я, а саме: Летичівська центральна районна лікарня, 27 фельдшерсько-акушерських пунктів, 3 амбулаторії загальної практики сімейної медицини (Летичівська, Новокостянтинівська та Голенищівська). Планується створення амбулаторії на базі ФАПу в  с. Грушківці.

Так
Медпункт
Так
АЗС
Так
Садиби
Так
Готелі
Так
Пляж
Так
Річка
Так
Рибалка
Так
Рафтинг
Так
Ліс
Так
Гриби
Так
Ягоди
Так
Кемпінги
Так
Банки
Так
Банкомати

Райффайзен Банк Аваль – 3 банкомати.

ПриватБанк – 4 банкомати.

 

Ощадбанк – 3 банкомати.

Так
Ресторани
Так
Служби таксі
Так
Музеї, пам'ятки

Основні туристичні об’єкти:

-    природне урочище “Кармалюкове крісло”;

-    хутір Закіт;

-    Санктуарій Летичівської Богородиці (Костел Успіння Пресвятої Діви Марії) в смт Летичів (XVII ст.–ХVІII ст.) – http://sanctuarium.com.ua/;

-    замкові мури та кругла вежа в смт Летичів;

-    могила та пам’ятник керівнику селянського руху на Поділлі Устиму Кармалюку;

-    Св. Михайлівська церква в смт Летичів (поч. XVII ст.);

-    Св. Успенська церква в смт Летичів (сер. XIX ст.);

-    с.Марківці – батьківщина Блаженнійшого митрополита Володимира;

-    городище літописного міста Кудина (ІХ-ХІІІ ст.);

-    недіюча церква Св. Анни в с.Свічна (поч. ХVIII ст.);

-    недіючий костел Св. Анни (Римсько-католицька парафія) в с.Новокостянтинів (близько сер.XVII ст.);

-    дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці в с.Голенищеве (XVIII ст.);

-    Святе джерело і каплиця, освячена на честь Вознесіння Господнього на кордоні Хмельницької та Вінницької областей між с. Майдан-Сахнівський Летичівського району та с.Яблунівка Літинського району;

-    залишки Летичівського укріп-району в смт Летичів–с. Суслівці;

-    родинний маєток дворян Моркових, могили графів Дмитра Аркадійовича Моркова та його братів Михайла і Володимира в с.Грушківці;

-    Кармалюкова криниця в с.Бохни.

 

Памятки описані на сайті http://letychiv.km.ua/ в розділі Головна–Туристичний потенціал.

Так
Над рівнем моря
274 м
Температура літом
18 C
Температура зимою
-5 C
Середня зарплата
2425 грн
Найближче місто
52 км
Релігії
3 конфесій