Вхід

Гусятинська територіальна громада ( 6 )

Про громаду Інвестиційні проекти

Загальні відомості

Основні данні
Країна:
Україна
Регіон:
Тернопільська область
Утворена:
4 вересня 2015
Тереторія та населення
Площа:
231
Населення:
9081
Густота:
39,31
Населені пункти
Місцева рада
Голова ради:
Левицький Михайло Михайлович
Контактні дані
Адреса:
48201, Тернопільська обл., Гусятинський р-н, селище Гусятин, провул. Героїв Майдану, 1
Телефон:
+380 3557 2-15-28, +380 3557 2-11-92
Веб.сайт:
http://hsr.gov.ua/
Громада на карті
Файли під скачку

Історична довідка

Територія Гусятинського району заселена в добу пізнього палеоліту (4-3 тисячі років до н. е.).

В кінці 10 століття територія району належала до Київської Русі, потім — до Теребовлянського, зго¬дом — Галицького таГалицько-Волинського князівств. 14-18 ст. Гусятинщина — під владою Польщі. 1594–1596 населення краю брало участь у повстанні під проводом С. Наливайка. 1772–1918 — тер. Гусятинського району входила до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина).

Від листопада 1918 до липня 1919 належала до ЗУНР, 1921–1939 — знову до Польщі, від вересня 1939 — до УРСР.

Від кінця 19 століття до 1939 на Гусятинщині діяли товариства «Просвіта», «Сільський господар», «Січ», «Сокіл»,«Пласт», «Рідна школа».

Під час І світової війни на території краю тривали бої між австрійською і російською арміями, тут воювали УСС, чимало сіл було зруйновано.

Від 1930-х розгорнули діяль¬ність підпільні групи ОУН. 1940-ві — початок 1950-их ак¬тивно діяли групи УПА.

В радянський період сільське господарство було колективізоване. Від травня 1963 до січня 1965 територія нинішнього Гусятинського району належала до Чортківського району.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Гусятинського району було створено 68 виборчих дільниць. Явка на виборах складала - 81,68% (проголосували 39 000 із 47 745 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко - 58,99% (23 007 виборців); Юлія Тимошенко - 15,74% (6 139 виборців), Олег Ляшко - 12,63% (4 925 виборців), Анатолій Гриценко - 6,57% (2 563 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів - 0,68%.

Гуся́тин — селище міського типу Тернопільської області, адміністративний центр Гусятинського району.Населення — 7,7 тис. осіб (2003 р.). До містечка приєднаний хутір Кринички, який тепер є житловим районом. Від  2015 року — центр Гусятинської селищної громади.

Походження назви

Назва зазнала змін — Всятин, Усятин, Гусятин. Походить, ймовірно, від імені чи прізвиська Ус. За іншою версією, від поширеної у цій місцевості рослини — гусятника.[3]

Географія

Містечко Гусятин розташоване на правому березі річки Збруч.

Гусятин знаходиться на подільському плато, основу якого становить Волино-Подільська височина, що має хвилясту поверхню. Абсолютна висота над рівнем моря — 300–400 метрів. Біля Гусятина у північно-східному напрямку проходить товтровий кряж, або, як його називають, гори Медобори  — унікальна геолого-ботанічна пам'ятка природи державного значення.

Археологічні дані

Археологічна пам'ятка — урочище Фондова гора, поселення трипільської культури.

У травні 1963 року в пісковому кар'єрі на третій горі при видобуванні піску знайдено кістяк динотерія — великого вимерлого ссавця до 5 метрів висотою з хоботом, як у слона, і загнутими вниз бивнями у нижній щелепі. Цінну знахідку відправлено в інститут зоології Академії наук СРСР.

Біля Гусятина в 1848 р. — Поблизу села Городниці у річці Збруч влітку знайдений широко відомий в історії Збруцький Світовид, який має вигляд високого чотиригранного стовпа із зображенням у верхній частині чотирьох облич. В наш час[Коли?] зберігається в Краківському Історичному музеї.

На полі «Могилки» були два кургани.

Перші згадки, в складі Королівства Польського

Перша писемна згадка — 1431 р.; в історичних документах описані бої поблизу Гусятина між польськими і литовськими військами.

25 листопада 1475 р. в записці Галицького земського суду № 3865 згаданий dominis Iohan Swircz de Uszyathin (буквально — Ян Свірч з Ушятина, тобто Гусятина.[4] 1530 р. — 2 лани,2 мельниці.

До 1539 р. — королівщина; тодішній Гусятин, розташований по обидва боки річки Збруч, був королівським містом, але королева Бона Сфорца для закруглення своїх володінь обміняла його на Миньківці. З 1539 р. поселення Гусятин належало шляхтичу Яну Свірчу (молодшому) (? −1564).

1559 р. король Сиґізмунд II Авґуст надав магдебурзьке право — статус міста, дозвіл проводити три ярмарки на рік: на Новий рік, Зелені свята, на св. Матвія та щотижневі торги по понеділках.

У 1569 р. Гусятин належав опікуну Миколаю Язловецькому. Дідичем міста був також староста хмільницький Міхал Язловецький. 1574 р. перейшов у власність Марціна Калиновського — діда коронного гетьмана.

У 1594—1596 роках Северин Наливайко (батько жив у Гусятині, займався кушнірством, мав хату, землю, яку забрав Валентій Александер Калиновський, його самого було вбито, сім'я переїхала на Волинь, де старший брат Дем'ян був священиком в князя Костянтина Острозького) очолив повстання проти влади Речі Посполитої (середній брат Семен підняв повстання на Волині), прийшов під Гусятин, розгромив місто та замок В. А. Калиновського.

Згодом він служив сотником у князів Острозьких. Залишивши службу, вирушив на Запорізьку Січ, де добре оволодів військовою справою. В жовтні очолив повстання, яке поширилось на Київщину, Волинь, також Білорусь, Поділля і частково на Галичину.

В жовтні 1623 брати Калиновські в Гусятині поділили спадок батька: Адам взяв Нестерварські маєтки, Єжи — уманські, Марцін — гусятинські. Матері залишили маєтки хоростківські (жила ще у 1638).

У 1645 р. за сприяння власника — воєводи чернігівського та польного гетьмана Марціна Каліновського — було збудовано замок, фундовано костел і монастир Бернардинів.

Період Визвольної війни українців

1652 р. після загибелі в битві під Батогом Марціна Калиновського-молодшого, його сина Самуеля Єжи Гусятин перейшов його внуку Марціну Адаму Калиновському.

1653 р. в Гусятині стояв табором польський король Ян ІІ Казимир, в кінці листопада перебував Богдан Хмельницький (тут об'єднався з кримським ханом). Гусятинським замком користувались кримські татари, хан перебував деякий час; звідси вирушили до Кам'янця. Вдова Самуеля Єжи Калиновського — Уршуля Бриґіда з Оссолінських — довго вважала, що він потрапив у полон; поспішаючи з викупом до Гусятина, ледве сама не потрапила до рук татар.

1655 р. Богдан Хмельницький з московським боярином В. Бутурліним взяли місто в осаду, місто здалося.

У складі Речі Посполитої

За Андрусівським перемир'ям 1667 р. залишився під владою Речі Посполитої. 1672 р.nbsp; — відійшов до Османської імперії, 1683 р. — знову до Речі Посполитої.

1672 року, скориставшись тим, що Річ Посполита була ослаблена тривалими війнами, султанська Османська імперія захопила все Поділля. Гусятин став особистою власністю намісника османського султана; Онуфріївська церква була перетворена на мечеть. 1683 р. магнат Анджей Потоцький відвоював Гусятин в турків.

1711 р. в Гусятині був Пьотр I.

1729 р. Гусятин перейшов до белзького воєводи Станіслава Потоцького (помер 1732 року, син великого коронного гетьмана Фелікса Казимира Потоцького).

1735 р. новий власник (дідич) — Францішек Салезій Потоцький (небіж попереднього власника.

5 грудня 1754 р. король Авґуст ІІІ у Варшаві, на прохання власника Антонія Міхала Потоцького — воєводи белзького (представник іншої гілки Потоцьких, брат львівського каштеляна графа Юзефа Потоцького, правнук старости генерального Стефана Потоцького) — надав місту право на проведення 2-х ярмарків.

У 1759 р. дідич Потоцький Антоній Міхал видержавив місто брест-литовському воєводі Каролю Сапєзі.

1762 р. Гусятин перейшов глинянському старості Іґнацію Потоцькому.

1772 р. західна частина Гусятина опинилася під владою Священної Римської імперії. Було 455 дворів, 2,5 тис. мешканців. Західний Гусятин відокремлюється від східного, стає центром повіту; східний Гусятин (приєднаний до Російської імперії) — містечко Кам'янець-Подільської губернії.

1848 р. Гусятин купив граф Аґенор Голуховський зі Скали. Руїни замку і околицю він продав місцевому рабинові.

Палац графа Адама Голуховського (1855—1914) в Гусятині за містом, в «Грабнику», був зведений Юліяном Захаревичем у 1889 р. Палац мав французький стиль. В палаці знаходилась велика бібліотека і багато творів мистецтва. Навколо палацу був англійський парк. Залишились тільки дерева цього парку, палац був знищений під час Першої світової війни. Про його вигляд можна судити тільки по старим фотографіям.

Восени 1883 року почалось будівництво,31 грудня 1884 р. була відкрита залізниця Станіслав  — Гусятин відтинку Галицької Трансверсальної залізниці  — залізничної гілки Краків  — Перемишль — Львів — Станіслав — Бучач — Гусятин.

В грудні 1898 року було засновано філію товариства «Просвіта» в Гусятині за ініціятиви священика Северина Матковського. Знаходилась на проборстві біля церкви Святого Онуфрія. Головою став начальник пошти Ярема Лопатинський. При філії діяла бібліотека.

Напередодні 1-ї світ. війни проживало близько 6 000 осіб. Діяла прикордонна митниця, працювали пивзавод і ґуральня.

Російська окупація

31 січня 1916 р. була відкрита залізнична лінія Кам'янець-Подільський  — Гусятин (з російської сторони).

І-ша світова війна

У серпні 1914 р. місто окупували російські війська, у вересні 1917 — австрійські. Місто (як Бучач, Галич зокрема) було сильно зруйноване.

Західноукраїнська Народна Республіка

З листопада 1918 р. у Гусятині утвердилася влада ЗУНР. До 7 листопада 1918 р. в місті та повіті було встановлено владу Української держави. Гусятин окупований гітлерівцями 7 липня 1941 року. Визволений 24 березня 1944 року військами 1-го Українського фронту в ході Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції.

Радянсько-більшовицька окупація

Вранці 17 вересня 1939 року червоні порушили польсько-радянський кордон. Комендатура Гусятина майже 1 годину вела бій проти нападників.

Промисловість

Нині діють промислові підприємства: ВАТ «Гусятин-мехзавод», ТОВ «Весна ЛТД» (виробництво мінеральної води), меблева фабрика «ШИК Галичина» та ін. Розвідано Новозбручанське родовище мінеральної води типу «Нафтуся», ропи.

Соціальна сфера

Працюють заклади освіти, культури та соціальної сфери: ЗОШ 1-3 ступ., Гусятинський коледж ТДТУ, муз. школа, Буд. культури, Центр дит. і юнац. творчості, кінотеатр ім. Т. Шевченка, бібліотека, дошкільний заклад, друкарня, редакція районної газети «Вісник Надзбруччя», центральна районна лікарня, поліклініка, водолікарня, санаторії «Збруч» і «Медобори», краєзнавчий музей (відкритий 1979 р.). 

Індикатори розвитку

Швидкість Інтернету
50 Mb/s
Автобусне сполучення
Так
Найближчий аеропорт
140 км
Пошта
Так
Лікарня
Так
Медпункт
Так
АЗС
Так
Готелі
Так
Ліс
Так
Гриби
Так
Ягоди
Так
Банки
Так
Банкомати
Так
Ресторани
Так
Музеї, пам'ятки
Так
Пішохідні маршрути
Так
Над рівнем моря
328 м
Температура літом
18 C
Температура зимою
-4 C
Середня зарплата
2527 грн
Найближче місто
80 км
Релігії
5 конфесій