Вхід

Апостолівська територіальна громада ( 16 )

Про громаду Продукти громади

Загальні відомості

Основні данні
Країна:
Україна
Регіон:
Дніпропетровська область
Утворена:
05 серпня 2015
Тереторія та населення
Площа:
581,06 км2
Населення:
25990
Густота:
44.72
Населені пункти
Міста:
1
Місцева рада
Голова ради:
Нігай Станіслав Карпович
Контактні дані
Адреса:
53800, м. Апостолове, Апостолівського району, вул. Леніна, 65
Телефон:
(05656) 9-11-44, ф. 9-11-44, ф. 9-51-31
Веб.сайт:
http://www.apostolmr.dp.gov.ua/
Громада на карті
Файли під скачку

Про громаду

Географія

Місто розташоване в центральній частині України за 160 км на південний захід від Дніпропетровська в межиріччі Дніпра, Інгульця та Базавлука на південний схилах Придніпровської височини, в степовій зоні. Місцевість є відкритою плоскою рівниною, яку відносять до т.з. третьої найбільш теплої та засушливої зониДніпропетровської області. За 2 км від міста проходить Канал Дніпро—Кривий Ріг.

Історія

Родючі землі, багаті рибою річки, велика кількість дичини приваблювали в ці землі втікачів. Запорізькі козаки які оселялися тут, створювали зимівники і хутори.

Назва міста походить від прізвища відставного секунд-майора Ямбурзького полку Михайла Муравйова-Апостола, правнука гетьманаДанила Апостола, який після ліквідації Запорізької Січі у 1793 році за указом Катерини II отримав земельний наділ — 12 000 десятин землі на берегах степової річки Вошивої (в ній водилася велика кількість дафній — водяних вошей).

На честь відкриття в новоутвореному селі церкви Святої Покрови воно було внесено до єпархіальних реєстрів під назвою Покровське. Селище, що виникло при станції, об`єднали у 1923 році із селом Покровським. 1933року отримало назву Апостолове[3], а 1936 року було перейменовано на Косіорове. 1938 року селище знову стало іменуватись Апостоловим. 1956 року отримало статус міста.

У 1835 році у селі вже проживало 1290, а за переписом 1859 року — 2088 жителів. Після реформи 1861 року дальшого розвитку набули місцеві промислові підприємства. Зростала кількість населення. В 1896 році тут проживали 4419, а в 1904 році — 5581 чоловік. У 1912 році в селі було вже 886 дворів з 6929 мешканцями. Станом на 1886 рік у селі Покровському мешкало 2978 осіб, налічувалось 495 дворів, існували православна церква, школа, земська станція, лавка, відбувався базар по неділях.

Розвиток економіки регіону, зокрема велике зростання виробництва товарного зерна, а також розробка залізорудних родовищ Криворізького басейну вимагали розширення мережі шляхів сполучення. Наприкінці XIX століття почалося будівництво залізниці Довгинцеве (зараз один з районів міста Кривий Ріг) —Олександрівськ (нині Запоріжжя). У 1904 році поблизу Покровського споруджено станцію і вокзал Апостолове.

Волосна Рада робітничих і селянських депутатів, яка розпочала свою роботу наприкінці листопада 1917 року, брала на облік всі землі для передачі їх селянам для їх подальшій націоналізації.

1923 року сучасна частина міста Апостолове село Покровське стало центром Апостолівського району у складі Криворізької округи.

Наприкінці 20-тих років було покінчено з неписьменністю. У 1925 році тут працювали 2 семирічні і 3 початкові школи. Згодом було відкрито 2 середні школи.

Як і інші населенні пункти цієї місцевості Апостолове значно постраждало під час голодомору в 1932–1933 роки. Багато жителів села аби вижити, змушені були тікати до Середньої Азії або Кавказу.

17 серпня 1941 року Апостолове окупували німецькі війська, вони вбили 129 жителів, у тому числі 7 дітей. 229 чоловік, переважно юнаків і дівчат, вивезли на роботи до Німеччини.

Під час Другої світової війни, через своє географічне розташування, та як великий транспортний вузол, місто мало ключове значення. Тому звільненню міста радянське командування приділяло особливу увагу.

Наступ радянських військ на Апостолівському напрямку, якій потім отримав назву Апостолово-Нікопольська операціяпочався 31 січня 1944 й 4 березня до 8-ої години ранку радянська армія звільнила місто від німецьких військ.
Після окупації місто село почало відбудовуватись, вже наприкінці лютого 1944 року відновлено рух залізницею, а восени працювали школи, дві лікарні, МТС, цегельний завод. У надзвичайно складних умовах відбудовувались колгоспи. В сільськогосподарській артілі «Перемога», наприклад, у 1944 році не було жодної автомашини, трактора, налічувалось всього 26 голів великої рогатої худоби і 36 коней. Землю обробляли коровами і вручну.

У 1950 році на фермах колгоспу «Перемога» значно зросла кількість великої рогатої худоби та свиней. Значно розширився і реконструювався залізничний вузол. Споруджено паровозне депо, приміщення для служб дистанції колії, введено центральну сигналізацію. Піднесення економіки промислових підприємств, збільшення кількості жителів, а також зміна зовнішнього вигляду селища зумовили перетворення його в жовтні 1956 року на місто районного підпорядкування. В 1966–1967 роках здано в експлуатацію шість багатоквартирних будинків, дитячий комбінат. Споруджено середню школу, Будинок піонерів, бібліотеку, книжковий магазин, універмаг, дошкільний дитячий комплекс, кінотеатр на 600 місць, комбінат побутового обслуговування, медичне містечко.

Індикатори розвитку

Швидкість Інтернету
50 Mb/s
Автобусне сполучення
Так
Залізнична станція
1 км
Найближчий аеропорт
167 км
Пошта
Так
Лікарня
Так
Медпункт
Так
АЗС
Так
Готелі
Так
Пляж
Так
Озеро
Так
Річка
Так
Рибалка
Так
Банки
Так
Банкомати
Так
Ресторани
Так
Паркінг
Так
Музеї, пам'ятки
Так
Над рівнем моря
88 м
Температура літом
21 C
Температура зимою
-5 C
Середня зарплата
3000 грн
Найближче місто
45 км
Релігії
3 конфесій